Сценарій до дня вшанування загиблих під час голодоморів і політичних репресій

23 января 2013 в Голодомор




Сценарій

до дня вшанування загиблих під час голодоморів і політичних репресій

/На сцені стіл, на столі експозиція: розламана хлібина, поруч кетягкалини, свіжі квіти перев”язані чорною стрічкою, поминальна свіча/

/Ф-ма церковного дзвону/

 

1    Не звільняється пам”ять,

Відлунює знову роками.

Я зітхну… Запалю обгорілу свічу.

Помічаю: не замки-твердині, не храми –

Скам”янілий чорнозем – потріскані стіни плачу

 

2     Піднялись, озиваються в десятиліттях

З далени, аж немов з кам”яної гори

Надійшли. Придивляюсь:

„Вкраїна, двадцяте століття”

І не рік, а криваве клеймо:

„Тридцять три”.

 

Шановні друзі! Сьогодні ми вшановуємо пам”ять загиблих під час

Голодомору. Час невблаганний. Місяці за місяцями, роки за роками відпливають у небуття. Тільки пам”ть назавжди залишається з нами. В цей день зі словом до вас звертається голова районної державної адміністрації____________________

 

1                       „Літа 7441 від Створення світу (літо 1933 року від Різдва Христового) був в Україні великий голод. Не було тоді ні війни, ні суші, ні потопу, ані моравиці. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав скільки невинного люду зійшло в могилу – старих, молодих і дітей, і ще не народжених у лонах матерів.

 

2.                                Мало знайдеться не тільки в історії України, а й світу, таких жахливих трагедій, як голодомор 1932-1933 років.

Голод – це не тільки смерть, а й духовна руїна, знищення здорової народної моралі, втрата ідеалів, занепад культури, рідної мови, традицій. Пекло, створене в Україні на початку 30-х років ХХ століття, не можна ні з чим порівняти ні у вітчизняній, ні у світовій історії. Більшовицький режим вирішив голодом поставити український народ на коліна, змусити його будувати „комунізм” на кістках мільйонів.

 

1                                   Розпочалася тотальна війна: людей не рубали, не стріляли – у них просто забирали всю їжу, оточили військами і спокійно дивились, як вони повільно, у нестерпних муках, помирають від голоду.

/Звучить реквієм Моцарта/

 

2                                       /на фоні музики/

То був страшний навмисний злочин,

Такого ще земля не знала,

Закрили Україні очі

І душу міцно зав”язали

1                 Сліпу пустили старцювати…

То був такий державний злочин –

Здригнулась навіть мертва Кафа,

Мерцями всіялося поле.

Ні хрестика і ні могили –

То був такий навмисний голод…

 

                 /на фоні фо-ми на екрані демонст/руютьсядокументальні кадри/

 

2                                    Тільки сліпий міг не побачити трагедію українського народу. І виявляється такі сліпі були. Ці сліпі свідомо дезорієнтували з відома радянського керівництва, світову громадськість, що в Україні ніякого голоду не було й немає. І це в той час, коли в Україні помирало щодня 25 тисяч людей, щогодини – 1000 чоловік, щохвилини – 17 чоловік.

 

1                                Голодне лихоліття найбільше вразило дітей. Третина всіх

померлих від голоду – діти. Весна… А над селом нависла

чорна хмара. Діти не бігають, не граються. Ноги тонесенькі

голова схилена до землі, а обличчя майже немає.

Виявом дитячої смертності не займався ніхто. В Україні було 55 тисяч сіл і в кожному помирали діти.

 

2                                    Щоб не дивитись на муки своїх дітей, матері прискорювали сумний кінець. Натопивши маковинням хату, закривала ляду мати. І на ранок усі діти мертві.

 

/звучить адажио/

 

1                                       /на фоні музики/

Спіть діти, спіть міцно,

Янгол божий на порозі,

Вже не буде їсти хтітись,

І не будуть пухнуть ноги.

Натопила маковинням

Затулила лядку й комин,

І в тумані темно-синім

Заспівала колискову:

Спи, синочок, горе-ласку, засинай навіки, доню…

/на сцені з”являється мати-Україна, запалює свічку, звучить ф-ма,на сцену і в зал виходять діти  зі свічками/

 

УкраЇна          Богородице! Матір наша небесна! Куди ж ти відійшла? Чого ж

залишила мою землю і народ мій на поталу червоних дияволів?

чи ж не бачиш криниці, повної українських сліз? Чи ж не

бачиш, що то вже не я – Україна, а велетенська могила? Де ж

ви, сили небесні?!

 

2    /із-за куліс/   І стояла вона осліпла від горя, напівблаженна, мукою підпи-

рала небо. Мати-Україна на велетенському хресті розп”ята.

 

Україна        (шепоче) Дітоньки мої, заждіть! Івани, Марії, Тараси, стривайте!

Куди ж ви, як же я без вас? (голосніше) Прости, небо! Про-

сти , земле! Простіть, зорі! Всі сили земні і небесні, простіть!

/ пісня «Боже, Україну збережи»/

1 /на фоні     Ми  закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх тих,

хто страждав і помер під час великого Голодомору.

 

2                            Хай же пам”ять про всіх невинно убієнних згуртує нас,

живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміц-

нення власної держави, на власній землі!

 

1                 Ми запрошуємо всіх присутніх приєднатись до всеукраїнської

акції „Засвіти свічку”, яка відбудеться за декілька хвилин (о 16.00)

перед меморіалом Слави. Хай кожен з вас запалить свічку пам”яті,

в знак вшанування невинно замученого голодом українського

народу.

 

 

Не забудьте также посетить форумы!  Может там есть нужная Вам информация!
Внесите и Вы свой вклад! Будем Вам благодарны.


Поделиться в соц. сетях

0

Прокомментировать

Вы должны быть авторизованы для комментирования.