СВЯТО ЯК КОМПЛЕКСНА ВИДОВИЩНА ФОРМА ДОЗВІЛЛЯ

21 февраля 2013 в Методическая помощь.

 СВЯТО ЯК КОМПЛЕКСНА ВИДОВИЩНА ФОРМА ДОЗВІЛЛЯ

1. Свято як явище життя та культури

 

Важливою складовою в системі відпочинку і розваг, які організують заклади культури та мистецтва, є святковий відпочинок.

Роль свята в житті людей важко переоцінити. Недарма у кожного народу склалась ціла система святкових торжеств і розваг, які важливі як у виховному, так і рекреаційно-розважальному плані. Ці свята виробилися протягом багатьох століть і освячені часом. Вони є втіленням в рухи і слова світовідчуття, світосприймання та взаємини між людиною та природою, між людиною і людиною.

В системі дозвілля досить популярними є художньо-масові форми, які синкретизували в собі пісенні, музичні, театральні, хореографічні та ігрові традиції. В них – національний менталітет, художні смаки та естетичні ідеали.

Найвагоміше місце належить  національним календарним святам, що є важливою формою збереження та популяризації національної культурної спадщини. Це ті свята, за якими розпізнається народ не тільки на сучасному етапі, а й  у його історичному минулому. Це ті неписані закони, якими керуються в найменших щоденних і найбільших всенаціональних справах. Це ті найміцніші елементи, що об’єднують окремих людей в один народ, в одну націю. (Додаток – «Український святковий календар», розділ 1.).

Не менш цікавим компонентом нашої рідної культури є державні свята, адже вони пов’язані з найважливішими подіями в житті нашої країни, мали неабиякий вплив на процес державотворення. (Додаток – «Український святковий календар», розділ 1.).

 

Професійні свята

 

Професійні свята покликані нагадати про важливість будь-якого фаху. Якщо людина віддана своїй справі, спеціаліст високого класу, не має значення, яка в неї професія – усі професії важливі. Власне розповсюдження професійних свят припадає на Середньовіччя, коли складається ремісницько-цехова організація. Ремісники всіх професій мали свої корпоративні ритуали, свята, традиції. У ХХ столітті професійні свята набувають державного статусу, присвячуються найбільш масовим і суспільно-вагомим професіям. Основи сучасної системи трудових свят і обрядовості склалися в нашій країні в 50-ті роки ХХ ст. (Додаток – «Український святковий календар», розділ 2.).

 

Свята міжнародного значення

 

Свята міжнародного значення та дні пам’яті встановлюються впливовими міжнародними організаціями. Вони важливі для всіх людей планети, оскільки пов’язані з подіями світового значення, стосуються питань війни і миру, здоров’я цілих народів, збереженню природних ресурсів у масштабах Землі. Тому кожна людина, яка вважає себе культурною, яка небайдужа до того, що відбувається, повинна бути обізнана з основними датами міжнародного значення. (Додаток – «Український святковий календар», розділ 3.).

 

 

2. Масове свято – дійова, найбільш об’ємна

   форма культурно-дозвіллєвої роботи

 

Масове свято – одна із складних форм організації дозвілля. Його програма може включати весь спектр методів, засобів, форм дозвіллєвої сфери: художні, технічні, емоційні.

 

Художні складові втілюються через всі жанри мистецтва і реалізуються у формі:

 

-    народного гуляння;

-    святкової масової ходи;

-    театралізованого мітингу;

-    театралізованого видовища;

-    фестивалю;

-    карнавалу;

-    ярмарки;

-    балу;

-    театралізованого концерту;

-    циркової вистави;

-    спортивних свят;

-    конкурсних, розважально-ігрових, шоу-програм;

-    акції;

-    презентації, рекламного шоу;

-    великого корпоративного свята, ювілею…

 

 Технічні засоби виразності масового свята це:

 

–   Організація простору святкування на площах, вулицях, у парку, на

стадіоні… Масове дійство, видовище сприймається з усіх боків, тому

конструкція простору вибудовується з урахуванням цієї особливості.

Крім того, береться до уваги співвідношення центральної площадки

дії до особливостей навколишнього простору та інших пунктів дії;

–   організація пересування виконавців та глядачів згідно задуму дійства;

–   світлове рішення видовища;

–   звукове, музичне, шумове оформлення свята;

–   кіно-, відео-, фотоматеріали;

–   спецефекти;

–   піротехніка…

Наочний образ масового свята формується через художньо-декоративне оформлення, а саме:

 

–   оформлення площ, парків… площадок, сцен дії;

–   виготовлення декорацій, реквізитів;

–   підбір костюмів для учасників та атрибутів свята для гостей чи

глядачів;

–    виготовлення логотипу та сувенірної продукції видовища;

–   дизайн рекламної продукції: зовнішнє оформлення, плакати, листівки,

флаєри, буклети…

–   розробка спеціальної поліграфічної продукції для спонсорів…

 

Суть масового свята – організувати вище перечисленими засобами спілкування людей на такому рівні, якого не можуть досягти всі інші види мистецтва.

Святкове видовище це процес одночасного або послідовного дійства на декількох площадках, які підпорядковані одній темі – темі свята.

Основне завдання свята – організація дозвілля маси людей, залучення їх до колективної дії, перетворення кожного присутнього із глядача в учасника.

Масове свято дозволяє задовольнити дозвіллєві потреби людей з різними культурними, освітніми, професійними, віковими рівнями.

Для масового свята необхідний особливий стан і настрій широкої маси людей, тобто – святкова ситуація.

Класифікація масових свят:

 

–   всесвітні, міжнародні;                             –   мистецькі;

–   державні;                                                  –   історичні;

–   календарні;. народно-релігійні;             –   сімейно-побутові…

–   професійні, трудові;

 

 

 

3. Загальна методика підготовки масового

    дійства та специфічні особливості підготовки

    різних форм свята

 

  1. Створення оргкомітету та розподіл обов’язків.
  2. Знаходження джерел фінансування, складання кошторису.
  3. Організація святкової ситуації за допомогою ЗМІ, рекламної продукції.
  4. Написання сценарію головного дійства та сценаріїв, програм допоміжних площадок. Зведення їх в одне ціле згідно режисерському задуму.
  5. Організація режисерсько-постановчої роботи.
  6. Художньо-декоративне вирішення свята.
  7. Технічне забезпечення.
  8. Забезпечення інформацією про свято через рекламу, акції.
  9. Забезпечення роботи груп – господарської, охорони здоров’я та правопорядку.
  10. Контроль за ходом підготовчих робіт згідно плану.

 

Різноманітність форм організації свята вимагає специфічних особливостей його підготовки:

 

–   інформування про необхідність подачі заявки на участь (фестиваль,

конкурс, ярмарок…);

–   запрошення та організація роботи журі (фестиваль, конкурс, бал…);

–   розробка «Положення про…» як основного документу проведення

заходу (фестиваль, конкурс, карнавал…);

–   організація роботи вибіркового туру;

–   розробка умов участі та заявок підприємств громадського харчування,

торгівлі;

–   зустріч та розміщення гостей і учасників свята, забезпечення їх

транспортом, житлом та харчуванням;

–   організація розваг для гостей – учасників свята.

(Приклади документів у додатках)

 

В підготовці та організації масових свят беруть участь представники органів влади, відділ культури, заклади культури та мистецтва, громадські та творчі спілки, комітети, центри, навчальні заклади, діячі мистецтва, спортивні комітети, засоби масової інформації, соціальні та господарські організації.

Поделиться в соц. сетях

0

СВЯТО ЯК КОМПЛЕКСНА ВИДОВИЩНА ФОРМА ДОЗВІЛЛЯ. МЕТОДИКА ПІДГОТОВКИ ТА ПРОВЕДЕННЯ

21 февраля 2013 в Методическая помощь.

СВЯТО ЯК КОМПЛЕКСНА ВИДОВИЩНА ФОРМА ДОЗВІЛЛЯ.

 МЕТОДИКА ПІДГОТОВКИ ТА ПРОВЕДЕННЯ

Свято – день (або дні) урочистості на честь, в пам’ять якої-небудь події або особистості.

Суть масового свята – організувати художніми засобами спілкування на такому рівні, якого не можуть досягти ні театр, ні всі інші види мистецтва.

Масове свято дозволяє задовольнити потреби людей з різним культурним рівнем. Одні проявляють себе як виконавці, інші – як глядачі, ще інші – як організатори.

 

Усі свята можна класифікувати за такими ознаками:

 

 

  1. За змістом (громадсько-політичні, трудові, традиційні сезонні,

                         народні релігійні тощо).

2.  За масштабом святкування (загальнодержавні, регіональні, місцеві,

                                особисті).

3.  За контингентом учасників (для дітей, молоді, для різних категорій

                        населення).

 

Формі святкування різноманітні:

 

–         масова святкова хода;

–         театралізований мітинг;

–         театралізоване видовище;

–         концерт;

–         конкурси;

–         ігри тощо.

 

Тому масове свято найбільш об’ємна форма культурно-дозвілєвіої діяльності

Комплекс сценічних площадок та єдність сценарно-режисерського задуму – важлива особливість масового свята.

 

Підготовка до свята починається:

 

–         із розробки сценарію та програми;

–         потім складається план підготовки, який включає:

v постановчі роботи;

v репетиції;

v художнє оформлення свята;

v реклама;

v оголошення;

v організацію торгівлі;

v громадське харчування;

v медичне обслуговування;

v охорона громадянського порядку тощо.

 

В плані підготовки обов’язково вказується термін виконання та відповідальний.

 

Керує і контролює процес підготовки та проведення свята – організаційний комітет. До складу такого комітету залучаються провідні фахівці культури, мистецтва, громадських організацій, медицини та інші.

Після закінчення свята організаційний комітет проводить підсумки, аналізує недоліки та їх причини. Як позитивний момент – визначення найкращих організаторів свята.

 

Поделиться в соц. сетях

0

МЕТОДИКА ОРГАНІЗАЦІЇ ДОЗВВІЛЛЯ РІЗНИХ ВІКОВИХ ГРУП НАСЕЛЕННЯ

20 февраля 2013 в Методическая помощь.

МЕТОДИКА ОРГАНІЗАЦІЇ ДОЗВВІЛЛЯ

РІЗНИХ ВІКОВИХ ГРУП НАСЕЛЕННЯ

 

ПЛАН

 

1. Дитяче дозвілля в культурно-дозвіллєвій практиці.

2. Організація молодіжного дозвілля.

3. Особливості сімейного дозвілля.

4. Організація відпочинку людей похилого віку.

5. Робота з інвалідами.

 

 

Дитяче дозвілля в культурно-дозвіллєвій практиці

 

Одним із головних принципів організації дозвілля в закладах соціально-культурної сфери є врахування вікових особливостей аудиторії. Диференціація за цими ознаками в різні часи була характерною при організації відпочинку. Кожна вікова категорія має власні дозвіллєві орієнтації і потреби.

 

В межах ідентичних вікових груп також існують різноманітні форми дозвіллєвої діяльності. Вони залежать від ряду факторів:

 

–   місцевих традицій;

–   освіти, інтересів;

–   соціального статусу;

–   матеріального стану, тощо…

 

Для того, щоб вірно планувати дозвіллєву діяльність, знати психолого-педагогічні особливості кожної групи та чітко визначати завдання клубного закладу в роботі з тією чи іншою аудиторією глядачів, працівники галузі повинні визначати провідні види діяльності для кожної категорії населення.

Так для –

–   шкільного віку – домінуючою є ігрова діяльність;

–   у молодіжному віці – навчання людей середнього та старшого віку –

трудова діяльність. Тож кожній віковій категорії адресуються і форми

дозвілля.

 

Тож кожній віковій категорії адресуються і форми дозвілля.

 

Говорячи про організацію дитячого дозвілля, треба врахувати те, що діти теж поділяються на різні вікові групи: молодші школярі;

підлітки;

старшокласники.

І організаторам дозвілля треба чітко знати особливості цих вікових груп.

 

Для молодших школярів (1-3 кл.) характерне бажання вчитися, щоб більше пізнати світ. Саме в цьому віці формується наполегливість, працьовитість, відповідальність. Діти цього віку опановують моральними нормами та правилами поведінки, у них формується самостійність.

У цьому віці діти пізнають світ через гру, а тому в основі форм роботи з молодшими школярами повинна бути гра, – як універсальний метод пізнання, навчання, організації відпочинку. Тому організатори мають бути дуже уважними при організації ранків, свят, конкурсів, ігрових програм для дітей молодшого віку, тому що діти цього віку сприймають все ще через яскраві образи, реквізит, оформлення.

 

Для підлітків (5-8 кл.) характерна потреба пізнати себе, показати себе, знайти однодумців, проходить активний процес професійної орієнтації. В цьому віці діти особливо чутливі, вони вперше закохуються, у них починається статеве формування; формуються такт, почуття як порядність, доброзичливість, милосердя, гідності, совість… Тому – індивідуальні, групові бесіди найбільш ефективні у роботі з цією віковою групою.

У підлітків розвивається бажання до творчого підходу в опануванні тією чи іншою справою, вони навчаються критично оцінувати свої дії. У зв’язку з цим для них можна організовувати клуби за інтересами, профорієнтаційні об’єднання, зустрічі і консультації з працівниками медичної та правової сфери та інш…

 

Старшокласники (9-11 кл.) хочуть реалізувати навички, які одержали  і вдома, і в школі, в роботі різноманітних гуртків та об’єднань. В цьому віці формуються погляди про природу суспільства, вони висловлюють свої думки з приводу економічного та політичного життя в державі, готуються вийти у «велике життя».

Для цієї вікової групи характерні такі форми організації дозвілля як диспути, ток-шоу, лекції, вечори відпочинку, диско-програми, конкурси, консультації…

 

На шкільних канікулах дітям надається можливість як пасивного так і активного відпочинку з участю в заходах дозвілля, які організують для них клубні працівники. Саме під час канікул культурно-дозвіллєві заклади найбільш насичені роботою – треба зробити так, щоб кожен день школяра різної вікової  категорії був незабутнім і максимально насиченим приємним враженням. Канікули повинні бути насиченими різноплановими заходами повноцінного відпочинку дітей та підлітків. Форми роботи з дітьми в цей період дуже різноманітні – від творчих тижнів до кожноденних конкурсно-ігрових програм та атракціонів.

Наприклад, – деякі форми, які можна використати і на осінніх, і на зимових, весняних та літніх канікулах:

 

Творчі тижні – дитячої книги, музики, театру, кіно, образотворчого та

ужиткового мистецтва;

 

Дні відкритих дверей в культурно-освітніх закладах різних  типів, з якими

                             клубні заклади співпрацюють дуже плідно тому,що всі

вони роблять одну справу;

 

Конкурсно-розважальні програми, іноді кожноденні, – костюмовані

                             вікторини, дні «ласунчиків», дня народження;

 

Дні спілкування з природою, туристичні походи;

 

Відвідування музеїв, місць бойової і трудової слави, пам’ятників

                             мистецтва та архітектури, Будинків-музеїв відомих діячів;

Дитячі кіносеанси, тематичні кінопокази, зустрічі із знімальними групами,

                            акторами кіно; зустрічі з дитячими кіностудіями та кіно-

фототехнічними центрами;

 

Концерти, виставки, конкурси; фестивалі самодіяльних дитячих творчих

                            колективів, організація гастрольних виїздів та участь у

міжміських, Всеукраїнських телевізійних програмах –

«Крок до зірок»

«Вранішня зоря»

«Ярмарок талантів»…

 

 

В період літніх канікул найбільше організовується заходів, які проводяться на природі в трудових, спортивних, шкільних таборах, на дитячих майданчиках за місцем проживання.

Велике значення має організація дітей для допомоги літнім людям, ветеранам. Діти з великою зацікавленістю можуть допомагати бібліотечним філіалам «лікувати» книги, розповсюджувати різноманітну друковану періодику.

Саме на літніх канікулах діти найбільше можуть допомагати клубним працівникам в організації дозвілля населення.

 

Організація молодіжного дозвілля

 

Молодіжна аудиторія умовно поділяється на:

 

–         студентську молодь;

–         робітничу молодь;

–         учнівську молодь.

 

І тому, враховуючи провідні види діяльності кожної з груп, кількість вільного часу, нагальні духовні потреби, організатори дозвілля повинні використати весь арсенал засобів, методів і форм для задоволення потреб молоді.

Найбільш популярними у молоді сьогодні – вечори відпочинку, дискотеки, відеотеки; музичні, літературні, театральні солони; шоу-програми, інтелектуально-пізнавальні і розважальні конкурси, фестивалі, карнавали, бали, аукціони…

Молодь теж може об’єднуватись в клуби за інтересами, наприклад:

«Я + Ти»                                  «Школа бізнесу»

«Подруга»                               «Твій стиль»

«Подвиг»                                 «Чарівниця»

«Школа хорошого смаку»     «Меридіан»

 

Особливості сімейного дозвілля

 

Особливу увагу організатори дозвілля повинні приділяти сімейному відпочинку.

Сімейне дозвілля повинно будуватися, виходячи з основних сфер сімейних відносин і, враховуючи всі функції сім’ї. Відпочиваючи, спілкуючись, приймаючи участь в спільних конкурсах та програмах, батьки і діти вчаться бути ближче один до одного. Спільні бесіди, дискусії, конференції з участю спеціалістів-медиків, психологів, соціальних працівників, допомагають поколінням у сімї знаходити спільну мову, навчатися терпінню, уваги по відношенню один до одного.

У зв’язку з соціально економічним станом в державі, багато родин не мають можливості разом займатися спортом, ужитковим мистецтвом, – тому культурно-освітні заклади клубного типу можуть і повинні стати родинам добрими помічниками у налагодженні взаємовідносин між членами сім’ї, в організації дозвілля та вихованню як у дорослих членів сім’ї, так і у молодших – бачення прекрасного у навколишньому середовищі і бажанні зберегти і примножити цю красу, яку подарував нам Бог.

Сьогодні, на жаль, велику кількість родин взагалі називають «проблемними», «неблагополучними» і вихованню дітей в таких родинах не надається належної уваги. Дуже часто діти з таких родин йдуть до клубного закладу чи до клубу дітей та підлітків за місцем проживання для того, щоб знайти тих, хто зрозуміє їх, підтримує, зігріє теплом своєї душі і серця, навчить стійко витримувати і долати життєві перепони, залишаючись при цьому Людиною. Саме керівники клубних закладів, об’єднань, гуртків самодіяльного мистецтва та творчості, їх учасники, активісти стають для такої категорії відвідувачів другою сім’єю.

Отже, клубні працівники повинні звертати особливу увагу на таких дітей і будувати з ними свої відносини так, щоб діти їм повірили і стали добровільними помічниками в організації клубної роботи. Перед клубниками, саме в цьому аспекті стоїть важливе завдання – бути і педагогом, і психологом, і висококласним фахівцем. Тільки при наявності знань, навичок, досвіду клубні працівники зможуть завоювати довір’я цих обездолених дітей і стати для них хорошими і вірними друзями.

Але є родини, які активно відпочивають разом. Слід відзначити, що такі сім’ї більш об’єднані, менш конфліктні, діти з цих сімей рідко стають асоціальними елементами.

 

Форми роботи з родинами

Надзвичайно велике місце надається такій популярній формі, як бесіда.

 

 

Бесіди епізодичні, циклові можуть проводитись як для членів сімї всіх

вікових категорій,так і окремо доля дітей, підлітків,батьків.

Роль бесіди як форми роботи з родиною в першу чергу полягає в тому, щоб такі бесіди допомагали вирішувати сімейні проблеми з участю спеціалістів, обмінятись досвідом виховної роботи, обміркувати, осмислити сімейні відносини.

 

Сьогодні в арсеналі клубних закладів популярними є такі форми, як:

–          ток-шоу;

–         диспути;

–         «круглі столи»;

–         конференції,

які підіймають проблеми сімї, питання моралі, статевого виховання,

сімейного дозвілля;

–         ігрові дозвіллєві пізнавально-розважальні програми – це засіб дорослим ненадовго відчути себе «дітьми» і поринути у світ дитячої психології. Разом приймаючи участь в іграх та конкурсах, діти і їхні батьки починають відчувати себе однією командою;

–         популярні такі конкурсні програми як:

  • «Мамо, тато і я – дружна, весела (спортивна, музична,

танцювальна – варіантів безліч) сім’я»;

  • «Супер Бабуся»;
  • «Козацькому роду нема переводу»;
  • «Моя родина – моя Батьківщина»
  • «Сімейні КВК(В)»;
  • «Ну-мо, хлопчики й дівчатка»;
  • «Принц та принцеса»;
  • «Міс Дюймовочка»;
  • «Найкращі в світі Мамо й Тато»;

–         рекреативний сімейний відпочинок – туризм, походи, пікніки;

спортивний сімейний відпочинок (естафети, масові забіги,

пляжні турніри та інше…);

сімейні сеанси в кінотеатрах;

екскурсійна робота – сімейні відвідування музеїв, виставок,

пам’ятників мистецтва та архітектури, пам’ятних

місць;

сімейні відвідування театрів, концертів, масових свят..;

сімейні ансамблі – вокальні, музичні, естрадні, фольклорні;

сімейні театри

 

Кожна родина може займатися якимось видом ужиткового мистецтва:

  • різьбленням;
  • лозоплетінням;
  • бісероплетінням;
  • ткацтвом;
  • гончарством;
  • образотворчим мистецтвом;
  • виготовленням штучних квітів і композицій з них;
  • вишиванням;
  • малюванням;
  • технічним конструюванням тощо.

Організація відпочинку людей похилого віку.

Люди похилого віку з точки зору свого віку не можуть вести активний спосіб життя, займатися професійною діяльністю. З виходом на пенсію ці люди, відірвавшись від роботи та звичайного кола спілкування, ризикують стати ізольованими від зовнішнього світу. Для того, щоб люди похилого віку почували себе повноцінними членами суспільства, існує окрема галузь культурно-дозвіллєвої діяльності –

робота з людьми похилого віку.

Існують організації, які займаються окремими напрямками роботи з людьми цього віку – Ради ветеранів (війни, праці).

Ради ветеранів створюються при організаціях, діяльність їх спрямована на підтримку ветеранів – представників різних професій (ветерани педагогічної праці, ветерани праці мистецьких закладів, ветерани – виробничники…).

 

Напрямки роботи Рад ветеранів:

 

 

1. Соціальна робота – допомога малозабезпеченим, квартині питання,

гуманітарна допомога, пайки, пільги, пособія;

 

2. Медично-соціальна робота – безкоштовна медична допомога, пільги на

медикаменти, санаторно-курортне та профілактич-

не  лікування, Будинки та інтернати для людей по-

хилого віку; комісії по інвалідності;

 

3. Політично-просвітницька робота – огляди преси, роз’яснення ситуацій

в державі, конференції, мітинги, демонстрації…;

 

4. Робота з ветеранами війни – організація свят, мітингів, соціальна підт-

римка та шефська допомога, організація зустрічей

з дітьми та молоддю;

 

5. Культурно-дозвіллєва робота – вечори відпочинку, святкові заходи,

конкурси, екскурсії…

 

Культурно-дозвіллєва робота з ветеранами

Крім вже названих напрямків діяльності в Раді ветеранів можуть працювати окремі сектори, які відповідають за роботу з ветеранами війни, праці, трудового фронту.

 

В складі Ради ветеранів можуть обиратися активісти ветеранського руху. Дозвіллєва діяльність з ветеранами може розвиватися як в загальноміському масштабі, так і на виробництвах та в організаціях.

Зміст дозвіллєвої роботи різноманітний і відповідає своїй меті – зробити людей похилого віку повноцінними членами суспільства, підтримувати їх ініціативи, творчі задуми, проекти.

З цією метою для ветеранів організовуються різноманітні благодійні та просвітницькі акції, їх залучають до роботи в різних структурах державної влади, де ветерани працюють самовіданно і почуваються причетними до життя держави. Державні культурно-освітні заклади запрошують людей похилого віку на прем’єри спектаклів, концертних програм, виставок…

 

Важливу роль в організації дозвілля людей похилого віку відіграють заклади культури клубного типу. Ветерани – ціла армія добровільних помічників, адже в цьому віці людині просто необхідно бути комусь потрібним, необхідно передати свій досвід комусь, когось навчати… Керівникам клубних закладів треба тактовно використовувати цю вікову особливість і успіх культурно-масових заходів буде забезпечений!

 

Форми роботи з людьми похилого віку.

 

Одна з найбільш популярних форм роботи з ветеранами – вечори відпочинку ветеранів праці, війни, трудового фронту. З такою метою може бути організований «Клуб ветеранів», в якому можуть бути здійснені різні напрямки і форми організації дозвілля.

В цьому клубі або в подібних клубах, можуть бути організовані хорові колективи, ансамблі, тріо, дуети, можуть бути організовані самодіяльні оркестри, ансамблі народних інструментів, скрипкові ансамблі, троїсти музики, фолькгрупи.

Не зважаючи на вік, ветерани полюбляють танцювати і для них просто необхідно організовувати «ретро-дискотеки», а ще літературно-музичні вечори, зустрічі з професійними і самодіяльними майстрами сцени…

У святкові дня ветеранам особливо хочеться виходити на вулиці, майдани і саме для них можуть грати духові та естрадні оркестри, звучати пісенні та музичні поздоровлення, а вулиці і майдани можуть перетворюватися на танцювальні та концертні майданчики..

Саме в такі дні можна організовувати «Ярмарок талантів», де поруч із молодими виконавцями, почесне місце можуть зайняти і ветерани, які зможуть виставити на огляд роботи, створені їхніми «золотими» руками (різьблення, чеканка, плетіння з лози, вишивання, флористика різних напрямків та інше).

Помічниками в організації різноманітних заходів можуть бути ветерани, особливо в організації роботи різноманітних клубів за інтересами, аматорських об’єднань.

 

Інваліди – це люди, які особливо потребують увагу з боку суспільства.

Для допомоги інвалідам в соціальній адаптації створені міські, районні, крайові товариства інвалідів. Їхнє завдання – допомогти людям з обмеженими здібностями в пошуках  місць роботи, розвитку народних промислів силами об’єднань інвалідів, організації дозвілля.

Відомі  працюючі творчі та професійні об’єднання людей з обмеженою трудовою діяльністю – хореографічні ансамблі, естрадні та хорові студії.

 

Завдання культурно-дозвіллєвих установ є надання методичної і організаційної допомоги товариствам та об’єднанням інвалідів в організації дозвілля. При цьому, слід враховувати обмеженість рухової діяльності, активності цієї категорії населення. Тому з форм роботи виключаються фізкультурно-ігрові програми, естафети, походи, туризм, конкурси, пов’язані з рухом.

Головне при організації дозвілля цих людей – організувати спілкування, розвивати світогляд, допомагати одержувати допоміжні знання.

 

Основні форми роботи з інвалідами:

–     вечори спілкування – свята, дитячі ранки, вечори відпочинку за типом:

«Брейн-ринг»

«Поле чудес»

«Вгадай мелодію»

«Щасливий випадок» та інші;

 

–   концертні благодійні акції та спектаклі – навіть на платні заходи клубні

працівники повинні залишати білети безплатні для таких людей;

 

–   вечори знайомств для дітей і для дорослих, метою яких є допомогти

     цим людям знайти нових друзів.

Дуже часто такі вечори проводяться із здоровими дітьми,

дорослими. Інваліди, приймаючи участь у продуманих інтелектуальних,

пізнавальних конкурсах вчаться почувати себе нормально розвиненими.

На таких вечорах дорослі можуть знаходити собі пару для створення

сім’ї;

 

–   цикл бесід та зустрічі зі спеціалістами – лікарями, представниками

різних професій, державних та суспільних організацій;

 

–   ярмарки-розпродажі виробів народних промислів та ужиткового

мистецтва.

 

Поделиться в соц. сетях

0

Масове свято

20 февраля 2013 в Методическая помощь.

Масове свято

 

Масове свято – це вінець творчості народу для народу.

Розвиток масових свят у будь-якій країні свідчить, що їх зміст і характер завжди  зумовлені конкретною суспільною ситуацією.

 

Масове свято – це комплексна форма, яка має важливіше соціальне значення і головною метою якої є людське спілкування.

Для масового свята характерним є особливий стан людини, особливий настрій, незалежний від віку, професії, інтересів. Вони дозволяють задовольнити потреби людей з різним культурним рівнем. Одні проявляють себе як виконавці, другі – як організатори, треті – просто як глядачі, які поступово стають учасниками свята.

 

Масові свята відрізняє від інших форм дозвілля:

 

  1. Виробничі умови організації і проведення площі – від концертного

чи театрального залу, а технічні умови в міському парку –  від

технічних стаціонарних можливостей Палацу культури;

 

2.  Художня організація простору

 

Якщо простір у театрі двомірний, і оглядова точка в театрі одна,  задана рампою, положенням сцени і глядачевої зали, то стадіонний простір тримірний і огляд тут круговий. Видовище сприймається з усіх боків, а отже, й художнє оформлення, його конструкція відбувається з урахуванням цієї особливості.

 

  1. Організація і розподіл уваги глядачів

 

Масове свято вимагає поліцентризму, утворення кількох видовищних центрів, кожний з яких самостійно організує увагу людей, які прийшли на свято.

 

  1. Організація і проведення репетиційного процесу

 

Якщо концерт можна відпрацювати  на репетиціях, то масове свято не надається до цього. На відміну від інших форм воно відбувається тільки один раз, а якщо і повторювати, то це вже інше свято.

 

Поделиться в соц. сетях

0

КОНЦЕРТ – ВИДОВИЩНА ФОРМА ДОЗВІЛЛЯ, ФОРМА ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ

20 февраля 2013 в Методическая помощь.

КОНЦЕРТ – ВИДОВИЩНА ФОРМА  

ДОЗВІЛЛЯ, ФОРМА   ЕСТЕТИЧНОГО

ВИХОВАННЯ

 

 

ПЛАН

  1. Загальне поняття «концерт».
  2. Функції концерту.
  3. Основні види концертів та їх особливості.
  4. Методика підготовки концерту.
  5. Загальні вимоги до складання концертної програми.
  6. Вимоги до концертного номеру.
  7. Роль ведучого концертної програми.

 

 

Концерт – публічний виступ артистів по визначеній, наперед складеній програмі.

Слово «концерт» походить від італійського і означає – змагання.

Концерт – поширена сценічна форма організації культурно-дозвіллєвої діяльності, яка може ставитись на великих і малих сценах, на літніх естрадах, парках, вулицях, стадіонах.

Концерт – чітко розподіляє аудиторію на учасників і на глядачів. Концерт вимагає локальне місце проведення – сценічну площадку. У концерті мова йде за допомогою засобів мистецтва. В концерті можуть брати участь декілька  учасників або один.

 

Головна функція концерту: формування естетичного смаку,

естетичних почуттів, залучення до світу

прекрасного.

 

За складом глядачів концерти поділяються: для дітей, для молоді,

для  ветеранів, для змішаної аудиторії та

інших соціально-демографічних груп.

 

Види концертів:

 

–         тематичний – номери, пов’язані певною темою, зміст яких

                                 відповідає святковій або ювілейній даті. Але

необов’язково, щоб всі номери були пов’язані

тематично, достатньо включити декілька номерів,

зв’язаних з темою дня, щоб надати смислову

спрямованість;

 

 

–         збірний –           програми такого концерту позбавлені тематичної єд-

                                 ності,  складені з творів  різних видів і жанрі  мисте-

цтва чи виконавців.                                                                                                                                                                                                                                                             

 

–         театралізований концерттематична театралізована вистава на

                                 основі номерів, згрупованих в епізоди, так як

передбачає використання в ньому різноманітних

засобів художньої виразності (музики, хореографії,

кіно, театру, вокальне мистецтво, естраду, художнє

оформлення, просторові композиції, колір,

освітлення), так як приурочується до важливих дат в

житті країни, області, міста, трудового колективу);

 

–         авторський – всі твори в програмі належать одному автору і

                                 виконуються одним або декількома виконавцями;

 

–         сольний концерт – концерт за участю одного виконавця;

 

–         концерт-дивертисмент – збірна концертна програма розважаю чого

                                                    концерту;

 

–         концерти-конкурси – на виявлення кращого виконавця, кращого

                                       твору;

 

–         звітні концерти – підсумковий концерт за проблемну роботу;

                                     концерти (спектаклі) одного актора.

 

Приступаючи до підготовки концерту, режисер має врахувати:

 

  1. Якій події присвячений концерт.
  2. Скільки часу триватиме концерт.
  3. Місце проведення концерту.
  4. Розробити сценарій концерту.
  5. Переглянути всі номери, які запропоновані керівниками колективів і відібрати ті, що відповідають задуму, темі концерту.
  6. Художньо-декоративне оформлення.

 

Загальні вимоги до складання концертної програми:

 

  1. Різноманітність. Слід враховувати місце номера в концерті, уникати

при складені програми сусідства східних по жанру і стилю номерів.

Слід враховувати номери, які подібні по характеру, по темі.

 

  1. Програма провина бути побудована так, щоб зміна обстановки не

затримувала хід концерту, тобто потрібна чіткість переходу від

номера до номера.

  1. Кожен номер взагалі і програма не повинні бути затягнуті.

 

  1. Розвиток дії у відповідності до вимог композиційної побудови твору (експозиція, зав’язка, розвиток дії, кульмінація, розв’язка-фінал).

 

  1. Велику увагу приділити на зав’язку і фінал концерту. Фінал є найбільш цікавішою частиною концерту. Є номери, які не можуть стояти в фіналі: читець, сольний номер, якщо до цього були виступи колективів. Масовий номер завжди – велике враження, виключаючи знаменитість. В більшості – на початок і кінець концерту ставлять виступ великих колективів. На початку – задають тон, в кінці – заключний акорд.

 

  1. Враховувати скільки номерів може бути включено підряд у виконанні одного виконавця або колективу: з одним номером – балетні, циркові, драматичні актори; з одним і декількома номерами – музично-інструментальні; вокалісти – 2-3 номери.

 

  1. Темпоритми концерту (темп – це поняття, що характеризує виступ, номер у часі; ритм – це внутрішня динаміка номеру).

 

  1. Добре знати правила мізансценування (мізансцена – це вірне розміщення на сцені виконавця).

 

 

Методика проведення концерту передбачає ряд вимог і умов, які

повинні брати до уваги постановники:

 

–         художня цінність репертуару;

 

–         жанрове розмаїття;

 

–         висока якість виконання номерів і епізодів;

 

–         оригінальність номерів;

 

–         якість драматургічної основи і відповідний рівень режисури.

 

Одна із важливих ролей належить ведучому концерту,

тому слід звернути увагу на таке:

 

–         мова повинна бути (за Станіславським) звичайна, звучна;

 

–         відпрацьована пластика (хода, поза, жест) – вміти вільно і просто вийти (не розхлябано і розв’язно);

 

–         свобода поведінки на сцені;

 

–         приділити увагу одягу.

 

Поделиться в соц. сетях

0
Страница: Назад 1 2 3 4 5 6 7 8 ... 18 19 20 Следующая