ШОУ – ФОРМА МАСОВОГО ВИДОВИЩА

2 марта 2013 в Методическая помощь.

ШОУ  –  ФОРМА  МАСОВОГО  ВИДОВИЩА

ПЛАН

  1. Визначення поняття.
  2. Складові розважальних шоу-програм.
  3. Основні функції ведучого.
  4. Види шоу-програм.

 

 

Шоу – одна з популярних сучасних форм організації дозвілля.

 

Шоу – (англ.) – демонстрація.

 

Шоу – особлива форма масового видовища, вистави. Характерною

особливістю шоу є використання елементів театралізації,

сучасних технічних та комп’ютерних засобів.

 

Шоу-програми – це чергування концертних номерів, об’єднаних однією концепцією. Такі програми базуються на танцювальному, музичному, комедійному, цирковому жанрі і представляються одним чи групою артистів.

Це – яскраве вирішення сценічного видовища за участю зірок естради, цирку.

Шоу-програма – це частіше готовий концертний продукт, який відбувається від 15 хв. та більше. Це раніше відрепетирована, костюмована дія, яка супроводжується музикою та іншими яскравими жанрами мистецтв і ставить перед собою мету – здивувати та порадувати публіку.

Говорячи про складові розважальних шоу-програм, то вони слідуючі:

 

 

–         ведучий заходу – найчастіше це професійний драматичний актор, чи

                                  відомий шоумен, ведучий телевізійних програм;

 

ведучий шоу-програми розробляє запропоновану клієнтом

                                  концепцію   чи працює по раніш розробленому

сценарію.

 

При великій кількості гостей, чи якщо цього вимагає сценарій, ведучих може бути двоє – парний конферанс. Ведучому можуть допомагати аніматори.

У кожного ведучого шоу-програми є своя конкурсно-розважальна програма, яка варіюється в залежному від тематики заходу.

 

 

–         У заході повинен бути свій «керівник»  –   людина, яка делікатно

об’єднує не завжди знайомих людей та надасть святу необхідну

тональність.

 

Тамада, розпорядник застілля, конферанс’є, масовик-витівник –  як би ми його не називали, але факт залишається фактом –

 

любому заходу потрібен – ведучий.

Вибір ведучого в вільності своїй визначить динаміку та настрій програми.

 

Основна функція ведучого – бути сполученою ланкою між всіма

частинами заходу.

 

Професійний ведучий повинен уміти не тільки проголошувати тости та

розважати гостей конкурсами, шарадами.

 

 

Головне завдання ведучого – залучити  усіх запрошених в загальний

процес програми

 

 

Професіоналізм ведучого заключається в грамотному поданні ігрового аспекту, щоб у гостей з’явилася зацікавленість.

 

Умовно ведучих можна поділити на категорії:

 

–         «класичний конферанс’є» – немолодий, тому досвідчений;

 

–         приваблива молода людина – випускник чи студент театрального ВУЗу; динамічний, готовий до імпровізації;

 

–         артист оригінального жанру: клоун, фокусник – йому немає ціни на дитячих заходах;

 

–         парний конферанс – молода пара, яка доповнює один одного, уміють імпровізувати, яскраві зовні;

 

–         ді-джей – головне завдання його – враховувати музичні інтереси присутніх, незамінний на молодіжних вечірках;

 

–         «зірковий ведучий” – артист театру, кіно, публічна людина, обличчя яке відоме багатьом.

 

Характер роботи ведучого та його особиста своєрідність повинні відповідати духу шоу-програми, він повинен знайти «родзинку» заходу.

 

Ведучий може допомогти клієнтам:

 

–         підібрати конкурсно-розважальні програми відносно вибраної  теми

для шоу-програми;

 

–   організувати в єдиний контекст, динамічно зв’язати з шоу-програмою;

 

–         взяти на себе функцію «двигуна», «мотору» цієї «машини розваг».

 

В останній час шоу-програми стали дуже популярні, вони – завжди головна подія свята, його складова частина.

 

 

Існує багато видів шоу програм –

 

1.   Ток-шоу – носять інформаційний, публіцистичний характер,

порушують актуальні проблеми сучасності (соціальні, економічні,

політичні, культурні…).

 

 

2.  Масові видовищні шоу-програми:

 

–         стриптиз-шоу;

–         шоу з участю танцювальних, музичних колективів;

–         шоу для ювілярів:

–         для дитячих днів народження;

–         дитячі шоу;

–         для ресторанів – розважальні шоу;

святкові;

–         шоу на воді;

–         шоу мильних кульок;

–         шоу вогню;

–         шоу товстушок;

–         бармен-шоу;

–         фрік-шоу (шоу дивних людей, які шокують костюмами, рухами, пластикою, звуками…);

–         шоу феєрверків;

–         циркове шоу;

–         шоу-клоунада;

–         циганське шоу;

–         шоу двійників…

 

3.  Шоу зірок естради.

 

Отже, так чи інакше, більшість цих шоу-програм ми вперше побачили на телевізійних екранах, але з часом організатори культурно-дозвіллєвої діяльності перейняли ці телеекранні форми і більшість з них зайняли законне місце в арсеналі клубної діяльності і з успіхом проходять на клубних сценах нашої країни.

Поделиться в соц. сетях

0

ШОУ – ФОРМА МАСОВОГО ЗРЕЛИЩА: ПОНЯТИЯ, ВИДЫ

2 марта 2013 в Методическая помощь.

ШОУ – ФОРМА МАСОВОГО ЗРЕЛИЩА:

ПОНЯТИЯ, ВИДЫ

Шоу – в переводе с англ. – демонстрация.

Шоу – особая форма массового зрелища, характерной особенностью которого является использование элементов театрализации, современных технических и компьютерных средств.

 

Виды шоу-программ:

 

1.   Ток-шоу

 

Эти программы носят информационный, публицистический характер.

Поднимают актуальные проблемы, проблемы современности –

социальные, экономические, политические, культурные,

исторические.

Например: «Пусть говорят». «Свобода слова» и др.

 

 

2.  Массовые зрелищные шоу-программы.

 

«Україна має таланти», «Танцующие фонтаны», «Песочное шоу».

 

 

3.   Шоу звезд эстрады

 

Яркие выступления известных артистов, представители искусства («Достояние республики»).

 

Большую роль в шоу играет ведущий. Главная его функция – быть соединительным звеном между всеми составляющими мероприятие. Условно ведущих можно поделить на категории:

 

  1. «Классический конферанс» – немолодой, поэтому опытный .

 

  1. Привлекательный молодой человек – динамичный, готовый к импровизации.

 

  1. Артист оригинального жанра – клоун, фокусник – особенно на детских мероприятиях.

 

  1. Парный конферанс – молодая пара, которая дополняет друг друга, умеют импровизировать, яркие внешне.

 

  1. «Ди-джей» – главная его задача – учитывать музыкальные интересы присутствующих.

 

  1. «Звездный ведущий» – артист театра, кино, публичный человек.

 

В последнее время популярными стали реалити-шоу или реалити-телевидение. Это разновидность развлекательной телевизионной передачи. Сюжетом является показ действий группы людей и приближенной к жизни обстановке.

Существует несколько общих вариантов постановки реалити-шоу. Но во всех случаях группа участников постоянно живет в ограниченном пространстве. События этой жизни постоянно снимаются телекамерами и показываются по телевидению. Проект обычно имеет вполне определенную заданную цель, в чем можно получить весомый приз. Участники не просто соседи, но и соперники в борьбе за этот приз.

 

Формат реалити-шоу постоянно развивается по нескольким направлениям:

 

1. «Шоу подглядывания», в котором удовлетворяется страсть

населения – подглядывание и подслушивание. Ценным являются

способности сыграть, произвести впечатление, привлечь к себе

внимание. («За стеклом», «Большая диета», «Голод»).

2. «Шоу выживания» – здесь невыносимые условия для нормальной

жизни, в которых участники проекта бьются за победу. («Последний

герой»).

 

3. «Шоу обучения» – кроме развлекательной функции, несет в себе

практическую выгоду, как для зрителей, так и  для участников. Перед

участниками ставится задача по освоению новой профессии,

повышению профессионального уровня. («Фабрика звезд», «Лед и

пламень», «Самый умный»).

4. «Шоу игры» – в этих шоу невозможно предугадать сюжет и событие.

Интерес и азарт возникают по мере развития шоу. («Игры патриотов»,

«Жестокие игры»).

 

 

Поделиться в соц. сетях

0

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

26 февраля 2013 в Методическая помощь.

ТЕОРЕТИЧНІ   ОСНОВИ   ІГРОВОЇ   ДІЯЛЬНОСТІ

ПЛАН

  1. Теорії походження гри.
  2. Сутність поняття «гра».
  3. Класифікація ігрових форм.
  4. Особливості організації та методики ігрової діяльності.
  5. Методика проведення ігор.
  6. Особливості сценарно-режисерського вирішення ігрових програм.
  7. Додатки: словник, схеми, ігротека.

 

І. Теорії походження гри

 

З давніх-давен і донині, незалежно від віку, люди грали і грають в різні ігри.

Гра стала предметом вивчення психології, філософії, педагогіки, соціології, медицини, культурології, історії. Вже древні філософи намагалися відповісти на запитання про роль гри в житті людини.

Платон говорив: «Треба жити граючись».

Аристотель стверджував, що життя – це життя, а гра – це гра. Неможливо розчинити життя в грі.

Цицерон також доводив необхідність строгого розмежування «серйозного» та «ігрового».

В старокитайській філософії ідею гри покладено в основу  «нероблення».

Життя вносить свої корективи: серйозне часто перетворювалось на гру, а гра піднімалась до рівня життєво важливої справи. Імператори античного світу, королі Середньовіччя відверто висловлювалися, що дивляться на світ, як на шахівницю, а на людей – як на пішаків.

Змішуванню серйозного та ігрового  багато в чому сприяла релігія. Людина  створила уявний світ богів, систему обрядів, ритуалів, що по суті – магічні ігри.

Серед теоретиків існують різні думки щодо питань походження та призначення гри.

 

Широко відома «теорія відпочинку», згідно з якою відпочинок – усунення від усіх турбот, а гра – це саме та діяльність, що забезпечує цей психофізичний стан. Так, Аристотель не надавав грі особливого значення, вбачав у ній лише відпочинок та розвагу, які на його погляд, важливі як підготовка до серйозної діяльності. Але це твердження викликає суперечність. Важко погодитись з тим, що дитина в грі відпочиває, бо їй немає від чого відпочивати. Саме в грі проходить для неї більша частина дня, у гру вона вкладає багато енергії, фізичних та розумових сил.

Не менш відома теорія «зайвих сил». Ця теорія пояснює гру, як явище, яке компенсує активність. Гра – це щось, що виходить за межі необхідного, зайва сила. Згідно з цією теорією, значення її тільки в тому, що вона дозволяє розглядати зайву життєву енергію.

 

Існувала теорія «функціонального задоволення».

З.Фрейд розумів гру, як специфічну діяльність, що пов’язана з розвитком психіки. Принцип задоволення є принцип регуляції психічного життя, що містить прагнення мати безмежну насолоду.

А.Адлер розглядав гру як можливість реалізації нездійснених бажань.

Мюллер вважав, що в грі важливий не практичний результат, а сам процес ігрової діяльності, від якого людина отримує задоволення.

 

Біологізаторська теорія гри, пояснює гру як спеціально створений природою пристрій для передчасної вправи серйозної  дії, тренування інстинктів. Гра є біологічно зумовлений процес, даний людині і тварині природою з метою надання їм найбільшої пристосованості до майбутнього функціонування.

 

Теорія духовного розвитку пояснює гру, як джерела духовного розвитку дитини. Гра – це потреба душі. (Макаренко, Ушинський, Сухомлинський).

 

Існує трудова теорія гри, яка стверджує, що гра виникла раніше за працю. Немає жодної форми гри, яка не мала б свого зразка в тому чи іншому виді серйозного заняття. Гра виникла у відповідь на суспільну потребу в підготовці дітей до життя. Гра – це полігон практики, засвоєння досвіду, засіб соціалізації.

 

П. Сутність поняття «гра»

    Функції гри

 

Гра – це школа спілкування, діючий засіб морального виховання, модель дорослого життя, коли проходить не тільки знайомство з різними професіями, але і оцінка праці.

Гра – це особлива модель поведінки, яка допомагає адаптуватися особистості як у колі сім’ї, так і в оточуючому її соціумі.

Гра – це невід’ємна частина життя, яка компенсує обмеження і заборони.

Гра – невимушена діяльність в уявленій ситуації за визначеними правилами. Гра допомагає формуванню фізичних і духовних здібностей людини, її пізнавальної діяльності, уяві, волі, володіння собою. Гра є засобом розваги людей, їх спілкування, відпочинку. За допомогою гри пізнається світ, виховується творча ініціатива, пробуджується допитливість, активізується мислення.

Головне призначення гри – розвиток людини, орієнтування її на творчість, експериментальну поведінку.

 

Всі функції тісно взаємозв’язані. Їх об’єднує головна ціль – розвага плюс розвиток основних якостей, здібностей, закладених в людині.

 

До основних функцій гри відносяться:

 

  • Комунікативна – гра охоплює всіх присутніх, встановлює емоційні контакти; задовольняє потребу в спілкуванні;

 

  • Діяльна – виявляє взаємодію людей один з одним і навколишнім світом;

 

  • Компенсаторна – відновлює енергію, життєву рівновагу, тонізує психологічні загрузки;

 

  • Виховна – дозволяє створити ціленаправлене виховання і навчання; перевіряє і вчить гравця;

 

  • Педагогічна, дидактична розвиває вміння і навички (тренуються пам’ять, увага, сприйняття різної інформації);

 

  • Прогнозуюча – експериментальна;

 

  • Моделююча – пов’язує дійсне із нереальним;

 

  • Розважаюча – створює доброзичливу атмосферу, перетворюючи науковий захід в захоплюючу подорож;

 

  • Релаксаційна – знімає емоційну напругу, позитивно діє на нервову систему;

 

  • Розвиваюча – коректує дії особистості в ігрових моделях життєвих ситуацій;

 

  • Гедоністична – несе задоволення, насолоду від самої участі у грі, радість, азарт;

 

  • Культуротворчазіграна одного разу, гра  назавжди залишається у пам’яті, як якійсь витвір, передається далі як традиція і може бути повторена у будь-який час. Завдяки ігровому началу можуть існувати м/ф, казка, театр, балет… – все мистецтво;

 

  • Естетична гра будується на ритмі і гармонії, використовує різноманітний художній матеріал  (музика, пластика, література, декорації…).

 

В ігровій діяльності поєднуються два важливих фактора: з однієї сторони граючі включаються в практичну діяльність, розвиваються фізично; з іншої – отримують моральне і естетичне задоволення від цієї діяльності, поглиблюють пізнання про світ, життя.

 

Ш. Класифікація ігрових форм

 

Ігри дуже різноманітні за змістом, характером, динамікою, виховними здібностями, організаційною структурою, тому систематизація ігор допомагає більш глибокому їх пізнанню і дає широкі можливості в їх практичному використанні.

Класифікація ігор відіграє важливу роль у вирішенні практичних проблем формування особистості, оскільки кожен конкретний вид ігор виступає як засіб цілеспрямованого впливу на особистість.

Класифікація ігор має важливе значення і для правильного використання її в дозвіллєвій роботі.

Гра багатогранна і багатомірна. Класифікувати означає розподілити за будь-якою ознакою. Запропонована класифікація бере за основу наявність таких ознак, що найбільш часто використовуються в практиці організації дозвіллєвої діяльності.

 

Ігри можна класифікувати за зовнішніми признаками:

 

а) за типом ігри можна поділити на:

 

– ігри з відкритими правилами;

 

– ігри з прихованими правилами;

 

б) за видомігри поділяються на:

 

– рухливі ігри;

– інтелектуальні ігри;

– ігри-конкурси;

– ігри-атракціони;

– ігри-фокуси;

– ігри-витівки; сюрпризи, карнавали;

– дидактичні ігри;

– салонні ігри; ігри-свята;

– ігри театралізованої дії;

– ігровий фольклор, звичаї, весільні обряди;

– ігри тренінги, тести, анкети;

– ігри-аукціони;

 

в) за віковою ознакою:

 

– ігри для малят;

– ігри дошкілят;

– ігри молодших школярів;

– ігри для підлітків;

– ігри для старшокласників;

– ігри для молоді;

– ігри для дорослих;

– ігри для людей похилого віку;

 

г) за місцем проведення:

 

– ігри з естради;

– ігри на воді;

– ігри на галявині;

– настільні ігри;

– стендові ігри;

– ігри на відкритому повітрі;

– ігри на льоду та ін.;

 

д) за діями гравців:

 

– рухливі ігри;

– малорухливі ігри;

– ігри з олівцем;

– ігри на основі змагань;

– ігри на основі відгадування таємниць;

– ігри на основі жеребкування;

– ігри на основі пошуку спілкування;

– ігри-кричалки;

– ігри-парі;

 

е) за кількістю гравців:

 

– ігри масові;

– парні ігри;

– командні ігри;

– індивідуальні ігри (моно ігри);

 

є) за використанням реквізиту:

 

– ігри з м’ячем;

– ігри з обручами;

– ігри з олівцем;

– ігри із газетою… та іншими предметами;

– комп’ютерні ігри;

– ігри-автомати;

 

ж) за часом проведення:

 

– сезонні ігри (зимові, літні…);

– ігри-хвилинки;

– довгострокові, циклічні;

– тимчасові ігри;

 

з) за національною приналежністю:

 

– українські ігри;

– російські ігри;

– естонські ігри;

– молдаванські ігри та ін.

 

Кожен з розділів класифікації можна поглибити, розділити на більш дрібні підрозділи.

 

Наприклад, інтелектуальні ігриможна підрозділити на:

 

  1. Ігри лінгвістичні:

 

– ігри словом (ігри ритмом, римою, зручними поєднаннями

звуків; уявленнями);

– ігри зі словами (ігри, що розширюють словниковий запас,

потребують не лише знання слів, грамотності, але й фантазії).

 

  1. Ігри математичні:

 

– жартівливі задачі;

– ігри на лічбу;

– ігри з геометричними фігурами;

– ігри на вгадування чисел;

– ігри на математичну логіку.

 

  1. Ігри головоломки:

 

– механічні;

– лінгвістичні;

– математичні;

– малюнки-головоломки.

 

  1. Ігри творчі:

 

– ігри на активізацію психічних процесів, задіяних у творчому

акті-грі;

– ігри на увагу;

– ігри на розвиток творчого мислення;

– ігри на розвиток творчої уяви;

– ігри на розвиток пам’яті;

– художньо-творчі ігри: на розвиток музичних, акторських,

літературних, образотворчих здібностей, на розвиток технічної

творчості.

 

  1. Ігри комплексні:

 

– ігри, що виявляють комплекс знань;

– змішані інтелектуальні конкурси, змагання.

 

Зручна класифікація і при складанні картотеки ігор

IУ.  Особливості організації та методики ігрової

       діяльності

 

Далеко не кожна людина вміє розумно відпочивати, зробити своє дозвілля активним, змістовним. Необхідна організація в сфері дозвілля, особливо в ігровій діяльності людини. Навіть у звичайній грі дітей на подвір’ї, у піску, є своя організація, є свій організатор. Один підносить пісок, другий висипає, третій складає форму… Всі діють злагоджено.

Для того, щоб організувати ігрову дію, треба знати складові її системи:

 

Організатор – ведучий – аудиторія –

 

мета та завдання – форма – зміст –

 

емоційно-виражальні засоби –

 

результат педагогічного впливу.

 

Організатор ігор, повинен продумати задум гри, визначити завдання, передбачити компетентність аудиторії, хід ігрової програми, проаналізувати ситуацію. Організатор повинен уміти організувати ігрову дію, вибрати гравців, активізувати болільників, приготувати реквізит, організувати роботу суддівської колегії, підбити підсумки гри, привітати переможців. Крім того володіти організаторськими здібностями, щоб організувати людей на виконання будь-якої справи.

 

Ведучий. Ведучий є головною дійовою особою в ігровій програмі, грі. Успіх програми залежить від дій, слова ведучого.

Для ігрової програми не характерний класичний образ ведучого. Тут доречно створити маску – сценічний образ ведучого.  Маска моделюється на одній рисі, яка доповнена зовнішніми засобами: зачіска, костюм, капелюх, тростинка… Ведучий повинен вибрати маску, яка йому органічно підходить, щоб відчувати себе впевнено.

 

У практиці ігрової діяльності склалися певні типи сценічних масок ведучих:

 

–         маска «лідер» – впевнена у собі людина, вміє поставити завдання,

втягнути у гру, задати та утримати ритм вечора, манера ведення

програми – командна;

 

–         маска «інтелектуал» – освічена, вихована, ввічлива людина, може викликати бажання брати участь у дійстві. Ставиться з іронією до самого себе. (Олександр Масляков);

 

–         маска «емоційність» людина, яка яскраво виявляє своє ставлення до всього, що діється, бурхливо реагує на події, дуже жвава, непередбачена. (Леонід Якубович);

 

–    маска «образ героя» ( театрального, кіно, національного,

казкового, літературного…) Образ у такому випадку зумовлює стиль

поведінки, манеру триматися, особливості мови, рухів.

Основні якості ведучого: освіченість, інтелігентність, тактовність, доброзичливість, вміння висловлювати своє ставлення до проблеми, повинен мати сценічну привабливість, бути цікавим, вміти імпровізувати, володіти ігровим матеріалом.

 

Аудиторія

 

Для того, щоб ігровий відпочинок проходив раціонально, повноцінно, та щоб уникнути непередбачених неприємностей, потрібно зробити аналіз очікуємої авдиторії. Вона має такі риси:

 

–         формальні – кількісний склад (велика чи камерна аудиторія), однорідність чи не однорідність (вік, стать, професія, освіта, національність);

 

–         якісні – рівень знань, установка на сприймання, яке визначається мотивами приходу: пізнавальний інтерес, бажання розважитись, спілкування, емоційна розрядка, особисті стимули;

 

–         діяльна риса – це активність та самодіяльність людей, які виявляються в їхній участі під час підготовки та проведення заходу.

 

Педагогічні цілі та завдання

 

Тобто навіщо, для чого, з якою метою організовано цей захід? Відповідь на ці запитання організатор повинен знати ще до написання сценарію, ця відповідь буде тим «маяком», на який він орієнтуватиметься в організації та проведенні заходу.

 

Педагогічні цілі можуть бути такими:

 

розвиток естетичних смаків, поглядів; виховання творчого ставлення до життя¸ природи, навколишнього середовища;

погодженість своєї поведінки з інтересами суспільства, колективу;

надання можливості самореалізації, формуванню таких якостей як винахідливість, мужність, сміливість, тактовність та інші.

 

Завдання організаторів – здійснити втілення поставленої мети через ігрові ситуації.

 

Форма гри – це зовнішнє вираження змісту. Форма об’єднує в собі всі засоби досягнення мети. Форма ігор відображається в самій назві виду: гра-атракціон, інтелектуальна гра…

 

Виражальні засоби

 

Вони є важливими моментами художньо-образного вирішення.

Всю сукупність виражальних засобів можна поділити на чотири групи:

 

  1. Засоби, що виражають реальну поведінку людей;

 

– слово (словесна дія): репризи, іронія, гіпербола, пародія, гумор;

– дія: міміка, жести, мізансцена.

  1. Засоби художності:

 

– поетичне слово;

– фрагменти і номери літератури і мистецтва;

– музика;

– пісня;

– образотворчі засоби;

– хореографія, спорт;

– прийоми оригінального жанру (фокуси, звуконаслідування,

ексцентрика…);

– художня форма подачі матеріалу (через кіно, літературних…

героїв).

 

  1. Технічні засоби:

 

– підсилення мови;

– звукозаписи;

– кінопроекції;

– світлові ефекти;

– діапроекції;

– механізми сцени;

– незвичайні технічні пристрої (піротехніка, транспорт, стихія води,

вогню…).

 

  1. Наочні засоби:

 

– декорації;

– реквізит;

– гасла;

– костюм.

 

За засобом впливу емоційно-виражальні засоби можна поділити на три рівні:

 

а) раціональний вплив – нова інформація, дія з метою набуття

навичок…;

 

б) емоційний вплив – дія на емоційну сферу людини, її психіку;

 

в) комбінування засобів раціонального та емоційного.

 

Як драматург та режисер знаходять надзавдання твору чи вистави, організатор ігрової діяльності теж формулює своє надзавданнярезультати педагогічного впливу. Він створює ігрову дію для того, щоб вона не закінчувалась на останньому слові, а увійшла у душі гравців та глядачів.

Знаючи методику та структуру організації ігрового дозвілля можна уникнути помилок, казусів, огріхів в проведенні ігрового відпочинку.

 

V. Методика проведення

 

Для того, щоб ігрова діяльність була максимально ефективна, організатору необхідно мати великий запас ігрового репертуару, вміти працювати із музикантом, створити дійовий актив.

 

Організатор повинен знати структуру підготовки та проведення ігри:

 

          1.  Вибір гри               Під час вибору гри слід враховувати:

 

–         педагогічні завдання;

 

–         форму заходу (вечір відпочинку; спортивно-ігрова програма…);

 

–         врахування особливостей аудиторії (зміст ігор повинен відповідати віку аудиторії; урахування професії; загальний стан аудиторії);

 

–         місце проведення гри (обмеження простором, пристосування до конкретних умов);

 

–         пори року; погодні умови.

 

 

2. Підготовка до проведення гри:

 

–         вивчення гри;

–         підготовка ігрового майданчика;

–         підготовка реквізиту.

 

3. Керування процесом гри:

–         назва гри;

–         вибір гравців;

–         розташування гравців на майданчику;

–         визначення ролі гравців та болільників;

–         пояснення правил гри;

–         пояснення порядку визначення переможця;

–         відповіді на запитання гравців;

–         початок гри, керування її ходом, коментарі;

–         визначення переможця;

–         підбиття підсумків гри; нагороди.

 

4. Аналіз гри

 

Організатор повинен зробити для себе аналіз ігри: її ходу та результатів. Дати об’єктивну оцінку своїм діям. Знайти причини помилок, це допоможе уникнути їх наступного разу.

 

УІ. Особливості сценарно-режисерського вирішення

      ігрових програм

 

Сценарій – це основа будь-якого заходу, в тому числі й ігрових програм, задум яких також  вимагає творчого підходу та дотримання законів драматургії, а саме: наявність композиційної цілісності, сюжетної лінії, конфлікту; розгортання дії від менш емоційної до більш емоційної; логічного зв’язку всіх частин програми; закінченості кожного епізоду.

 

Прийоми побудови сценаріїв ігрових програм:

 

а) сценарій-мозаїка,

коли сценарій складено із ігор, що не зв’язані між собою ні темою, ні

сюжетом. Вони будуються за принципом контрастності та

різноманітності;

 

б) тематична ігрова програма,

 

коли всі ігри так чи інакше пов’язані з запропонованою темою;

 

в) сюжетно-тематична ігрова програма, –

у такому сценарії також ігрове завдання підпорядковане не лише

формі, але й сюжету. Тоді ведучий грає роль певного персонажу, дія

розігрується як вистава, а конкурси та ігри, що їх розігрують гравці

чи команда, є його сюжетною лінією.

 

Кожна гра у середині себе має свій конфлікт і композицію:

 

–         експозиція – початок гри, створення проблемної ситуації граючих сторін;

–         зав’язка – повідомлення про правила гри;

–         розвиток дії – проведення гри за правилами, простеження ходу гри, контроль за виконанням правил;

–         кульмінація – мить перемоги;

–         розвязка – повідомлення про переможців;

–         фінал – нагородження переможців.

 

Кожен епізод має бути закінченим, один із епізодів має стати кульмінацією всієї програми – це буде найбільш яскрава, захоплююча гра.   Наступні епізоди-ігри підводять до розв’язки і фіналу.

 

Важливу роль в успіху ігрової програми належить вступному монологу ведучого. Вступний монолог задає стиль спілкування з аудиторією, створює потрібну атмосферу.

 

Під час організації ігрових програм слід шукати різноманітні прийоми залучення потенціальної аудиторії не тільки у хід, але й у підготовку програми, бо без активності аудиторії та її готовності до ігрової діяльності неможливе її проведення.

 

Поделиться в соц. сетях

0

Сценарий торжественного приема работников культуры, посвященный профессиональному празднику

24 февраля 2013 в День культработника

Сценарий торжественного приема работников культуры,

посвященный профессиональному празднику

«И праздник был, и музыка звучала!»

(до начала праздничного приема в фойе проходят и рассаживаются за столы

работники культуры, направленные коллективами учреждений,

звучат в записи популярные песни, в назначенное время громко и торжественно

 звучат фанфары, справа и слева от сцены открываются двери,

входят ведущие, поднимаются на сцену)

 

Вед. 1 – Звезды тают на небосклоне, но сверкает одна звезда.

Та звезда – работник культуры,  озаряет нам путь всегда.

 

Вед. 2 – Пусть тепло ее нас согревает еще добрую сотню лет.

Пусть повсюду она отражает от сердец ваших добрый свет.

 

Вед. 1 – Здравствуйте, дорогие друзья!

 

Вед. 2 – Доброго вечера и прекрасного настроения всем присутствующим!

 

Вед. 1 – И пусть нашему профессиональному празднику – Дню работника культуры –  сопутствует удача на долгие годы!

 

(Музыкальный аккорд)

 

Вед. 1 – Сегодня мы поздравляем работники культурно-досуговых учреждений, музеев и библиотек, руководителей и педагогов детских школ искусств, руководителей народных творческих коллективов, участники любительских объединений, художественной самодеятельности.

 

Вед. 2 – Это все те, кто каждый праздник дарит людям радость и хорошее настроение, кто своим самоотверженным трудом, неиссякаемым вдохновением и верным служением искусству наполняет незабываемыми впечатлениями любой день нашей жизни. Это те, кто поет, танцует, сочиняет стихи и песни, ставит театральные спектакли, организует мероприятия, верно служит культуре, щедро отдавая свой талант и мастерство людям!

 

Вед. 1– Искренне мы говорим вам – (вместе) с праздником!!!

 

«Песенка о хорошем настроении» – исп. _____________

 

Вед. 1 – Свое творчество вам подарили мастера бального танца _____________ и ______________________.

 

Вед. 1 – Сегодняшнее наше торжество не осталось без внимания со стороны Администрации _______________.

 

Вед. 2 – Слово – Мэру г._____________________________.

(поздравление мэра)

Вед. 1 – Наш праздник, как и любую другую торжественную церемонию, мы решили провести по номинациям. И первая из них «Растим таланты».

 

Вед. 2 – В ней мы говорим о специалистах учебных заведений – детских школ искусств, которые делятся с нашими детьми умением через искусство понимать  такое прекрасное чувство как любовь, оценивать и воспринимать окружающий мир!

 

Вед. 1 – Школы искусств нашего города – это та школа мастерства, которая дает возможность найти  друзей и единомышленников, поделиться своими находками, пополнить копилку собственных знаний и умений.

 

Вед. 2 – Печальна и чиста, как жизнь, людьми любима.

Как жизнь – ты непроста, как жизнь – непостижима

 

Вед. вместе -  Музыка!

 

«Восточный» – исп. анс. ____________________

 

Вед. – Свое виртуозное исполнение вам подарила студия восточного танца _____________________________________.

Вед. 1 –  У работников культуры нашего города есть замечательные друзья, наши добрые помощники, наши единомышленники.

 

Вед. 2 – Я приглашаю на сцену Депутата Законодательного собрания _______________________________________.

 

(поздравление)

 

Вед. 1 – Нашу церемонию продолжает номинация «Культпросветработа». Профессия – трудная и романтичная, интересная и увлекательная, профессия будущего, имя которой человековедение.

 

Вед. 2 – Клубный работник сам по себе необычный человек, он – скромный и настойчивый, инициативный и изобретательный, веселый и находчивый, он учится сам и учит других, он ищет и находит, он не стареет никогда и всегда излучает оптимизм!

 

Вед. 1 – Культработник – это человек из мыслей, замысла, движения, способный на необдуманные поступки, если дело касается работы. Человек, по пять-шесть раз в месяц отмечающий памятные даты, устраивающий праздники и фестивали, отмечающий юбилеи, проводящий праздники всех профессиональных сфер.

 

Вед. 2 – Перечень профессиональных праздников, к которым относится культработник, состоит из 112 наименований!!!

 

Вед. 2 – Для всех наших культработников – музыкальный подарок в исполнении _________________!

«Рябина» – _________________

 

Вед. 2 – Для поздравления всех присутствующих на сцену приглашается заведующий Муниципальным учреждением «Отдел культуры» _______________________________

(выступление, награждение грамотами, сразу после речи исп. песня)

 

«Моим друзьям» – исп. _______________

Вед. 1 – Дорогие гости! У нас на празднике есть люди, чья профессия незаметна, скромна, но, тем не менее, совершенно необходима в культурном обществе.

 

Вед. 2 – Это библиотекари. Именно они являются проводниками в таком  разнообразном неисчерпаемом море – мире книг. Именно они своими титаническими усилиями противостоят засилью бульварной литературы, стараются воспитать  достойного читателя, развить у него вкус к хорошей литературе. Поэтому именно им посвящается очередной эпизод.

 

Вед. 1 – При раскопке гробницы одного из египетских фараонов был обнаружен камень с надписью «Аптека души». Так называлось место, где хранились папирусы. В наше время эту роль выполняют библиотеки.

 

Вед. 2 – Дремлют на книжной полке книги до поры до времени, не спят, а именно дремлют, чтобы взорваться фейерверком блестящих мыслей. Но чтобы это произошло, нужен ваш мудрый ум, доброе сердце и настоящий профессионализм.

 

Вед. 2 – А следующий музыкальный подарок  – от настоящего друга культуры – ___________________________

 

«Белый танец» – исп. ______________

 

Вед. 1 – А я с удовольствием называю еще одну номинацию – «Берегиня культурного очага».  Вот такое магическое и благородное слово – берегиня. Миссия этих людей – наших прекрасных директоров – действительно беречь, хранить и приумножать то доброе дело, которое царит в доверенных им очагах культуры.

 

Вед. 2 – Наши коллеги всем своим творчеством, безграничной любовью к избранной профессии зажигают и согревают сердца людей! Природа наградила их обаянием, душевной теплотой, умением понимать людей и доверять им.

Вед. 1 – У многих из них есть последователи, вокруг них всегда молодежь – это залог того, что лучшие традиции профессии культработника будут продолжены молодым поколением!

 

Вед. 2 – А на праздничную сцену я приглашаю новый творческий коллектив нашего города – _______________________________.

 

«Да здравствует сцена!» – исп. ______________

 

«Налетели вдруг дожди» – исп. _____________________

 

Вед. 1 – Дорогие гости! Сегодняшний праздник устроен для людей, которые свою жизнь посвятили культуре. Эти люди – большие мастера  развлекать других, поэтому с ними никогда не бывает скучно.

 

Вед. 2 – В те дни, когда другие отдыхают и веселятся, работники культуры должны трудиться, чтобы порадовать отдыхающих, обеспечить им праздничное настроение. Но кто будет развлекать их самих? Получается, что сами они  все время остаются без праздника.

 

Вед. 1 – И мы очень рады, что все вы сегодня здесь собрались, потому что именно сегодня мы решили устранить вопиющую несправедливость – развеселить и порадовать нашим представлением тех, кто верно и преданно служит ее Величеству Культуре.

 

Вед. 2 – Ведь именно вы бережно храните традиции наших предков, воспеваете в своем творчестве красоту родной земли  и заботливо воспитываете юные таланты!

«Армянский танец» – исп. _______________________

 

Вед. 1 – Культура не может прожить без артистов –

Известных, заслуженных и голосистых.

Об их выступлениях мы знаем заранее

И в залах концертных, на телеэкране.

 

Вед. 2 – В столицах они добывают победы.

А в ________ к нам они вряд ли приедут…

Артист – он всегда очень разный,

А нас поздравляет «Алмазный».

 

«Колодец» – исп. _____________

 

Вед. 1 – Праздничное настроение сегодня поддерживает ________________.

 

Вед. 2 – Невооруженным глазом видно, что праздник наш удается на славу. Надеемся, что в сердце каждого из вас останется калейдоскоп впечатлений, масса эмоций и очень много приятных воспоминаний.

 

Вед. 1 – А семена творчества, попавшие в плодородную землю трудолюбия, обязательно прорастут и дадут свои плоды.

 

Вед. 2 – Так давайте через год мы встретимся с вами снова. Ведь уже завтра вы приступите к своим обязанностям: будете веселить людей, дарить им незабываемые мгновения общения с прекрасным. А пока – отдыхайте и душой, и телом вместе с молодой исполнительницей _____________________.

 

«Белая птица» – исп. _________________

 

Вед. 1 – Встречайте ожившую сказку «Тысячи и одной ночи» – студию восточного танца «_______________________

 

«Восточный танец» – исп. ___________________

 

Вед. 1 – Все вам подвластно: танец, песня, слово!

Искусства вид любой вами любим.

Мы хлеб растим – он жизни всей основа,

Но и культуру бережно растим.

 

Вед. 2 – Нам всем удел нелегкий в жизни роздан.

Но нас преградам не дано сломить.

Прорвемся через тернии  мы к звездам,

Чтобы во всем культуру утвердить!

 

Вед. 1 – И можем все по праву мы гордиться,

Живая связь времен – она крепка!

Обряды возрождаются, традиции,

Что к нам пришли от предков сквозь века.

 

Вед. 2 – Нам славы ореол совсем не нужен,

Довольны радостями будничных всех дней.

Мы не работаем в культуре – мы ей служим!

И этим служим Родине своей!

 

«Пусть вам повезет в любви» – исп. ___________________

Вед. 1 – Дорогие друзья! Нам в жизни посчастливилось выбрать самую трудную и самую необыкновенную профессию.

 

Вед. 2 – И все же, когда мы видим улыбающиеся лица своих зрителей, учеников, читателей, мы понимаем: все, чем мы жертвуем – не напрасно!

 

Вед. 1 – Так пусть же всем нам в нашем творчестве сопутствует  удача!

 

Финальная песня «Желаю» – исп. все солисты

Поделиться в соц. сетях

0

День культработника

24 февраля 2013 в День культработника

День культработника

Дело было вечером, делать было нечего.

Кто на лавочке сидел, кто на улицу глядел…

 

А у меня в кармане гвоздь. А у вас?

 

А у нас сегодня гость. А у вас?

 

А у нас на кухне газ. А у вас?

 

А у нас огонь погас.

 

А у нас растут года, скоро и семнадцать!

  Где работать нам тогда, чем заниматься?

Поваром хорошо, инженером хорошо,

  Доктором хорошо,

А культработником – лучше!

       

Кто-то там работает в Райпо,

Кто-то валит лес,

А я – ведущий, я пою романсы,

Я же культработник, я актер.

 

Я же без сцены совсем не могу.

Пусть мне не совсем ни полпени,

Сценой живу и, конечно, умру

Только на сцене я, только на сцене!

 

Кто-то, где-то отдыхает круто,

У кого-то яхта в океане…

Только все мы ходим почему-то

В РДК с десяткою в кармане.

 

Я никогда не пойду в БДТ,

Мне до Москвы никогда не добраться,

Дорог мне ____________ наш РДК

И для него я буду стараться.

 

По мнению тусовки…

Наш РДК – ведущий в поселке _____________ и его окрестностях.

И перед её работниками

Остро стоит вопрос:  «Как быть?»

С кем  работать? Чем заниматься?

Работа наша – это Дом.

Зовется Дом культуры он.

И в доме нашем жизнь кипит….

 

Режем, клеем, убираем, и гвозди часто забиваем,

Лепим, рисуем, вышиваем и сто ролей изображаем,

Танцуем, прыгаем, играем, стихи по ходу сочиняем,

Сто тысяч дел за день свершаем

И народ наш развлекаем!

Одним словом – сеем доброе, разумное, вечное!

 

Директор наша – высший класс.

Порою за дело ругает нас,

Но мы на нее не обижаемся –

Сразу исправляемся.

А если вдруг приключится беда,

На помощь к нам примчится она.

И в будни, и в праздник она на работе

И каждый день в какой-то заботе!

Высока, стройна и деловита

Ей подвластны мужество и риск.

За собой ведет она нас смело

Всех, кто любит дело и престиж.

 

А ну, открывай кошельки! Вытряхивай, публика,

Франки, доллары и леи, марки, кроны, тугрики

Большие и дети, берите билетик.

Билеты разные – берите любые –

В РДК – самые недорогие.

 

    Сколь труден путь к сердцам и душам,

Но культработник не спешит.

 

Куда спешить? И так задушат,

За то, что много говорит.

 

У меня есть идея!

 

Как, опять?!

 

Песня «Первоклассник»

 

Нагружать все больше нас

Стали почему-то,

Нынче РДК у нас –

Вроде института.

Нам начальство задает

Новые задачи,

Лишь Елена не поймет

Что же это значит?

То ли еще будет,

То ли еще будет?

То ли еще будет,

Ой-ей-ей!

 

21-й век пришел,

До чего ж обидно!

Только план всем подавай,

Новостей не видно.

В массы мы должны нести

Смех и радость  людям,

Так давайте же про это

Помнить мы все будем!

Здорово всем будет!

Здорово всем будет!

Здорово всем будет!

 

Звезды тают на небосклоне,

Но сверкает одна звезда.

Та звезда – «культработник»,

Озаряет нам путь всегда.

 

Нам  не дарят песен и сонетов,

Не слагают оды в нашу честь.

Но не за строчку же в куплете

Не за благодарность «от лица»

Делаем мы дело.

Мы в ответе

За людские души и сердца.

 

Давайте проблемы на время забудем,

Не станем о трудностях мы говорить.

Прекрасные, добрые, милые люди,

Давайте друг друга и мир весь любить!

 

Принимайте, друзья, поздравления

И хорошего вам настроения!

 

Дело было вечером

                                  Спорить было не о чем…

 

 

Поделиться в соц. сетях

0
Страница: Назад 1 2 3 4 5 6 7 8 ... 18 19 20 Следующая