Вы просматриваете архив Голодомор.

Сценарій до дня вшанування загиблих під час голодоморів і політичних репресій

23 января 2013 в Голодомор

Сценарій

до дня вшанування загиблих під час голодоморів і політичних репресій

/На сцені стіл, на столі експозиція: розламана хлібина, поруч кетягкалини, свіжі квіти перев”язані чорною стрічкою, поминальна свіча/

/Ф-ма церковного дзвону/

 

1    Не звільняється пам”ять,

Відлунює знову роками.

Я зітхну… Запалю обгорілу свічу.

Помічаю: не замки-твердині, не храми –

Скам”янілий чорнозем – потріскані стіни плачу

 

2     Піднялись, озиваються в десятиліттях

З далени, аж немов з кам”яної гори

Надійшли. Придивляюсь:

„Вкраїна, двадцяте століття”

І не рік, а криваве клеймо:

„Тридцять три”.

 

Шановні друзі! Сьогодні ми вшановуємо пам”ять загиблих під час

Голодомору. Час невблаганний. Місяці за місяцями, роки за роками відпливають у небуття. Тільки пам”ть назавжди залишається з нами. В цей день зі словом до вас звертається голова районної державної адміністрації____________________

 

1                       „Літа 7441 від Створення світу (літо 1933 року від Різдва Христового) був в Україні великий голод. Не було тоді ні війни, ні суші, ні потопу, ані моравиці. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав скільки невинного люду зійшло в могилу – старих, молодих і дітей, і ще не народжених у лонах матерів.

 

2.                                Мало знайдеться не тільки в історії України, а й світу, таких жахливих трагедій, як голодомор 1932-1933 років.

Голод – це не тільки смерть, а й духовна руїна, знищення здорової народної моралі, втрата ідеалів, занепад культури, рідної мови, традицій. Пекло, створене в Україні на початку 30-х років ХХ століття, не можна ні з чим порівняти ні у вітчизняній, ні у світовій історії. Більшовицький режим вирішив голодом поставити український народ на коліна, змусити його будувати „комунізм” на кістках мільйонів.

 

1                                   Розпочалася тотальна війна: людей не рубали, не стріляли – у них просто забирали всю їжу, оточили військами і спокійно дивились, як вони повільно, у нестерпних муках, помирають від голоду.

/Звучить реквієм Моцарта/

 

2                                       /на фоні музики/

То був страшний навмисний злочин,

Такого ще земля не знала,

Закрили Україні очі

І душу міцно зав”язали

1                 Сліпу пустили старцювати…

То був такий державний злочин –

Здригнулась навіть мертва Кафа,

Мерцями всіялося поле.

Ні хрестика і ні могили –

То був такий навмисний голод…

 

                 /на фоні фо-ми на екрані демонст/руютьсядокументальні кадри/

 

2                                    Тільки сліпий міг не побачити трагедію українського народу. І виявляється такі сліпі були. Ці сліпі свідомо дезорієнтували з відома радянського керівництва, світову громадськість, що в Україні ніякого голоду не було й немає. І це в той час, коли в Україні помирало щодня 25 тисяч людей, щогодини – 1000 чоловік, щохвилини – 17 чоловік.

 

1                                Голодне лихоліття найбільше вразило дітей. Третина всіх

померлих від голоду – діти. Весна… А над селом нависла

чорна хмара. Діти не бігають, не граються. Ноги тонесенькі

голова схилена до землі, а обличчя майже немає.

Виявом дитячої смертності не займався ніхто. В Україні було 55 тисяч сіл і в кожному помирали діти.

 

2                                    Щоб не дивитись на муки своїх дітей, матері прискорювали сумний кінець. Натопивши маковинням хату, закривала ляду мати. І на ранок усі діти мертві.

 

/звучить адажио/

 

1                                       /на фоні музики/

Спіть діти, спіть міцно,

Янгол божий на порозі,

Вже не буде їсти хтітись,

І не будуть пухнуть ноги.

Натопила маковинням

Затулила лядку й комин,

І в тумані темно-синім

Заспівала колискову:

Спи, синочок, горе-ласку, засинай навіки, доню…

/на сцені з”являється мати-Україна, запалює свічку, звучить ф-ма,на сцену і в зал виходять діти  зі свічками/

 

УкраЇна          Богородице! Матір наша небесна! Куди ж ти відійшла? Чого ж

залишила мою землю і народ мій на поталу червоних дияволів?

чи ж не бачиш криниці, повної українських сліз? Чи ж не

бачиш, що то вже не я – Україна, а велетенська могила? Де ж

ви, сили небесні?!

 

2    /із-за куліс/   І стояла вона осліпла від горя, напівблаженна, мукою підпи-

рала небо. Мати-Україна на велетенському хресті розп”ята.

 

Україна        (шепоче) Дітоньки мої, заждіть! Івани, Марії, Тараси, стривайте!

Куди ж ви, як же я без вас? (голосніше) Прости, небо! Про-

сти , земле! Простіть, зорі! Всі сили земні і небесні, простіть!

/ пісня «Боже, Україну збережи»/

1 /на фоні     Ми  закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх тих,

хто страждав і помер під час великого Голодомору.

 

2                            Хай же пам”ять про всіх невинно убієнних згуртує нас,

живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміц-

нення власної держави, на власній землі!

 

1                 Ми запрошуємо всіх присутніх приєднатись до всеукраїнської

акції „Засвіти свічку”, яка відбудеться за декілька хвилин (о 16.00)

перед меморіалом Слави. Хай кожен з вас запалить свічку пам”яті,

в знак вшанування невинно замученого голодом українського

народу.

 

 

СЦЕНАРІЙ ДО ДНЯ ПАМ,ЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУ «ЗАПАЛИМО СВІЧКИ»

23 января 2013 в Голодомор

СЦЕНАРІЙ ДО ДНЯ ПАМ,ЯТІ   ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУ

«ЗАПАЛИМО  СВІЧКИ»

Диктор. У той рік заніміли зозулі,

Накувавши знедолений вік,

У той рік і гілля, і коріння –

Все трощив буревій навкруги…

І стоїть ще й тепер Україна,

Як скорботна німа край могил.

 

/звучить скорботна мелодія – скрипка – лейтмотив до тексту/

/виходять ведучі /

 

  1. Пекельні  цифри та слова

У серце б,ють, неначе молот.

Немов прокляття, ожива

Рік тридцять третій…

Голод…Голод…

Згадай усе ти, щоб воздать

Близьким і дальнім людоморам.

…Хоч радість легше пам,ятать,

Та треба  пам,ятать і горе .

 

  1. Наслідки голодомору – це великі духовні втрати, які цифрами не зміряти. Скільки селян, яким пощастило вижити, які були землеробами з діда –прадіда, відсахнулися від своєї селянської долі, зреклися мови своєї, звичаїв, пісень.
  2. І ще одна гірка істина. В могилу голодомору зійшли найкращі. Гинули працьовиті, самостійні хазяї. Всі здібні, талановиті, здорові духом і тілом, які мислили і протестували – все це винищувалось з корінням.
  3. Рано чи пізно, але обов,язково кожна людина і весь народ осмислить своє минуле.
  4. До слова запрошується: __________________________

 

/виступ/

 

/ ф-ма – запис Станковича/

 

1.Не сьогодні це сказано:

Час народжувати і час помирати,

Час руйнувати і час будувати,

Час розкидати каміння і час збирати,

Час мовчати і час говорити.

2.Відомо, що Дніпропетровщина під час голодомору зазнала найбільших втрат. З усієї кількості зареєстрованих в Україні смертей від голоду 70 відсотків припадає саме на нашу область. Всіх померлих від голоду не пригадаєш. Та досить і тих, які ще лишилися і стоять у нашій пам,яті.

 

1.Хай простять нам наше безпам,тство всі жертви голодомору, що лежать у сирій землі. З давніх часів люди очищувалися вогнем. Запалювали свічку і мовчки клялися, що пам,ятають і не забудуть. І тягар з душі спадав.

 

/ф-ма – запис  Станковича/

/виходять діти із запаленими свічками/

 

/ ф-ма – запис Богдана Ступки. Три жінки по черзі  зачитують спогади свідків голодомору/

 

1.Не звільняється пам,ять

Відлунює знову роками.

Я зітхну… Запалю обгорілу свічу.

Помічаю: не замки – твердині,

Не храми –

Скам,янілий чорнозем –

Потріскані стіни плачу.

 

2.Придивляюсь: «Вкраїна,

Двадцять перше століття»

І не рік, а криваве клеймо:

«Тридцять три».

/читають діти/

  1. Я вірю в силу доброти,

Добро завжди сильніше злого,

Дає наснагу, щоб цвісти

І світлу оберуть дорогу.

  1. Я вірю в силу доброти

Що має долю роботящу,

Що хоче.Щоб я, і ти,

І все було у світі краще.

 

/пісня «Молитва за Україну»/

/діти зі свічками виходять за лаштунки/

 

  1. Мільйони ні в чому не винних жертв, яких вже ніколи не повернеш, – це є наша пам,ять і водночас, застереження майбутнім поколінням всього людства.
  2. Ми мусимо пам,ятати про кожного, кого тогочасний режим змусив страждати і гинути страшною смертю, не дав розквітнути новим паросткам життя, аби цей гіркий досвід минулого ніколи не повторився.

 

  1. Озиратися у минуле треба кожному. Людина не живе в одному часі, а у трьох часових вимірах: у минулому, сьогоденні та майбутньому. Дорога у майбутнє пролягає через минуле.

 

  1. Треба осмислити власне минуле, зрозуміти його, бо історія повторюється. І коли люди не зроблять сьогодні висновків, то вони будуть ходити по колу. Отож, озиратися треба, щоб поплакати, бо це каяття. А головне – щоб зрозуміти.

/екран-кіно, радіо – промова Президента/

/вмикається світло/

  1. Пом,янімо хвилиною мовчання великомучеників нашої історії.

/хвилина мовчання/

/відеокліп-О.Білозір, фільм «Чорна сповідь»

  1. Шановні присутні у цій залі! Запрошуємо пройти до пам’ятного знаку жертвам Голодомору  1932-1933 років та політичних репресій.

1.Запаліть свою свічку, зігріваючи душі тих, кого в тридцять третьому не відспівували, не оплакували, не проводили, не поминали…

/ відеокліп – О.Білозір / Діти через залу виходять зі свічками на вулицю/ відчиняються двері/